Мама на кухні нарізає салати. Тато заносить ялинку, ще холодну, з запахом морозу. У кімнаті тихо іде різдвяний фільм, у руках — перша мандаринка. Є відчуття, що ось воно, щастя. Що попереду — диво.

У дитинстві ці дні очікувалися місяцями. Не через подарунки. Через саме відчуття. Через дозволену безсонну ніч, через ранкову тишу й шурхіт пакунків під ялинкою. Свята здавалися окремою реальністю — яскравішою та теплішою.

Продовжити читання “Новий рік без очікування”