Розмова з командиром добровольчого формування у складі загону вогневої підтримки Української добровольчої армії під назвою “Сліпа Лють”
Працювати треба щоб людина хотіла піти в армію. Я в свій час відкосив від армії бо це було найгірше взагалі що можна придумати. У 18 років два роки незрозуміло чим займатися – ти не отримуєш якихось знань, релевантного досвіду ще чогось, зарплатні і так і продовжується. В нас дуже мало людей самі йдуть в армію (до війни) і тому не вибирали цю професію бо вона окрім того що це висміюється – там фарбування трави і всі ці безглузді взагалі штуки є погана підготовка, мало стрільб. Окрім цього ще й фінансова винагорода дуже низька. Подивіться в усіх цивілізованих країнах світу дуже високі зарплати у військових і тому люди туди йдуть – ти захищаєш країну і повинен почувати себе захищеним, а не ти захищаєш країну і ще думаєш як свою сім’ю захистити від бідності. Це не тільки меседж молодим. Це меседж взагалі Україні, що ми повинні так виховувати молоде покоління в розумінні всіх цих аспектів що військова служба – це високо поважана професія, що Україна – це окрема держава і що за свою свободу можна і померти.
Олексій “Мауглі” Цибулько, командир загону “Сліпа Лють” УДА
Історія
Олексій народився у невеликому селі, де з дитинства був прив’язаний до природи. Його позивний “Мауглі” з’явився не випадково — юнак із ранніх років проявляв дивовижну спритність, кмітливість і любов до тварин. Ще в мирний час друзі жартували, що він міг би жити в лісі й знайти спільну мову навіть із найдикішими звірами.
З початком війни його життя змінилося назавжди. Олексій “Мауглі” Цибулько, командир загону “Сліпа Лють” УДА добровільно пішов на фронт, адже не міг стояти осторонь, коли ворог прийшов на його землю. Він швидко зарекомендував себе як надійний товариш і вмілий боєць. Його знання природи, вміння орієнтуватися на місцевості та неймовірна фізична витривалість зробили його незамінним для розвідки й спеціальних операцій.
“Мауглі” на війні
Олексій став справжньою легендою серед побратимів. Він міг безшумно пересуватися навіть у найскладнішій місцевості, знаходити безпечні шляхи для відступу чи проникнення на ворожу територію. Його товариші розповідають, що Олексій буквально “відчуває” природу, вловлюючи найменші зміни в навколишньому середовищі.
Попри свою серйозність у бою, “Мауглі” мав добру душу. Він часто підгодовував бездомних тварин, які знаходилися у зоні бойових дій, та допомагав мирним жителям, ризикуючи власним життям.
Символ незламності
Для багатьох “Мауглі” став прикладом відданості та любові до України. Його історія — це нагадування про те, що кожен може стати героєм, незалежно від обставин. Він бореться не лише за свою землю, але й за майбутнє, у якому люди й природа зможуть жити в гармонії.
Його історія надихає сотні інших захисників і нагадує кожному з нас, що перемога залежить від нашої єдності, сили духу та віри у свої сили.
Честь тим, хто продовжує боротьбу за Україну!