Приватні військові компанії (ПВК) стали важливим елементом глобальної безпеки та управління конфліктами у 21 столітті. Їхня популярність зростає завдяки здатності швидко адаптуватися до нових викликів і надавати широкий спектр послуг, що традиційні військові структури не в змозі забезпечити.
Визначення
Приватна військова компанія (private military company) — це підприємство, що пропонує охоронні, консалтингові, розвідувальні, планувальні, транспортні, інструкторські та інші види специфічних послуг з метою отримання фінансової вигоди.
Людей, які працюють на ПВК, називають по-різному – контрактори, підрядники або фрілансери. Також іноді називають найманцями, але це зовсім некоректно. Визначення каже, що найманець є людиною, яка бере участь у збройному конфлікті, керуючись бажанням отримати матеріальну винагороду і не є військовослужбовцем будь-якої офіційної армії.
Найманці
Найманство, як явище, повинно бути міжнародним злочином і кримінально каратися. Існує Міжнародна Конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців. Вона чітко дає визначення найманства. Термін найманець означає будь-яку особу, яка спеціально законтрактована на місці або закордоном з метою участі у збройному конфлікті, беручи участь у бойових діях керуються головним чином бажанням одержати особисту вигоду. Не є ні громадянином сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, яка постійно проживає на території, де точиться бої. Не входить до особового складу збройних сил сторони, що приймають участь у бойових діях. Крім того, термін найманець означає будь-яку особу, яка завербована на місці або за кордоном для повалення уряду або Конституційного ладу держави, підриву територіальної цілісності і проведення насильницьких дій.
Найманець – це той, хто порушує міжнародне право, приймає безпосередню участь у міжнародних збройних конфліктах, є незаконним комбатантом і не входить до складу регулярних збройних сил воюючих держав
Контрактори
Але проблема полягає у тому, що конвенцію ратифікували лише 37 країн, до прикладу там немає США, росії, Китаю, Великої Британії і Франції. В цілому серед європейських країн її ратифікувала лише Італія, Німеччина, Україна, Польща, Румунія, Молдова, Бельгія, Сербія, Хорватія та Білорусь. То як же розділяти найманців і контракторів:
Контрактори не беруть участь у бойових діях проти міжнародно визнаної влади будь-якої країни, якщо перебувають в зоні конфлікту, є некомбатантами. Тобто їх функції у зоні конфлікту зводяться лише до обслуговування та забезпечення життєдіяльності збройних сил воюючих сторін.
Контрактор – це той, хто не порушує міжнародне право безпосередньо не бере участі у міжнародних збройних конфліктах, а якщо і багато тільки в ролі не комбатанта і може застосовувати зброю тільки проти терористичних, кримінальних, повстанських формувань або в цілях самооборони
До некомбатантів належать медичний персонал, військові юристи, кореспонденти та духовні особи. Відповідно контрактор ПВК може займати всі ці посади прямо під час збройного конфлікту. Найпоширенішим прикладом можна назвати застосування ПВК у бойових діях проти повстанських терористичних або кримінальних формувань. Бойові дії проти повстань з точки зору міжнародного права не є збройним конфліктом між державами. Це внутрішні збройний конфлікт і ставлення ООН до якого, зазвичай дуже ситуативне та залежить від багатьох факторів. Однак під час застосування ПВК проти терористичних і кримінальних угруповань, обмежень зовсім не існує.
Сфера діяльності
Приватні військові компанії — це комерційні організації, які надають військові та охоронні послуги. До їхньої діяльності належать:
- захист об’єктів;
- супровід конвоїв;
- підготовка військових кадрів;
- участь у бойових діях.
На відміну від найманців, які діють поза правовим полем, ПВК зазвичай працюють на основі контрактів і мають юридичний статус. Їхні клієнти — це уряди, корпорації та навіть міжнародні організації.
Незважаючи на їхню ефективність, приватні військові компанії стикаються з низкою проблем:
- відсутність чіткої міжнародної регуляції їхньої діяльності;
- ризик зловживання владою або порушення прав людини;
- етичні питання щодо використання приватних структур у бойових діях.
Крім того, держави та міжнародна спільнота мають забезпечувати контроль над діяльністю ПВК, щоб уникнути непередбачених наслідків.
Основні гравці
Перші приватні військові компанії, такі як Executive Outcomes, брали участь у конфліктах в Африці ще в 1990-х роках, надаючи послуги урядам Анголи та Сьєрра-Леоне у боротьбі з повстанцями. Згодом з’явилися такі гравці, як Blackwater (нині Academi), DynCorp International, G4S та інші, які розширили спектр своїх послуг і взяли участь у низці конфліктів, зокрема в Іраку та Афганістані. Використання ПВК стало вигідним для держав, оскільки дозволяло уникнути прямої участі регулярних військ, зменшити політичні ризики і скоротити витрати. Проте популярність ПВК породила також і значні етичні та правові питання, пов’язані з їхньою діяльністю.
ПВК Вагнер
Приватна військова компанія «Вагнер», також відома як група Вагнера, є одним із найвідоміших і водночас найбільш суперечливих військових утворень у світі. Вона стала першою приватною військовою організацією, офіційно визнаною терористичною на міжнародному рівні. Її історія – це череда кривавих конфліктів, політичних інтриг і боротьби за ресурси.
Група Вагнера була створена у 2014 році з найманців «Слов’янського корпусу» – найманців, які брали участь у бойових діях у Криму, а потім на Сході України. Власником компанії став російський олігарх Євген Пригожин, а її військовим керівником – підполковник запасу Дмитро Уткін, який отримав позивний «Вагнер». До 2013 року він був командиром семисотого окремого загону спеціального призначення другої окремої бригади спеціального призначення головного управління генерального штабу збройних сил рф.
Перша велика операція групи відбулася у травні 2014 року в боях за Луганський аеропорт. Надалі «вагнерівці» брали участь у ключових битвах на Донбасі, включаючи бої за Дебальцеве. СБУ також підозрює їх у збитті українського військового літака Іл-76 14 червня 2014 року у зоні АТО.
У Сирії ПВК «Вагнер» почала діяти у 2015 році, допомагаючи режиму Башара Асада. Найманці брали участь у боях за Пальміру, де зазнали значних втрат. Після чого, основні сили буди виведені з Сирії. Там залишилися окремі фахівці. У період 2016-2017 років відбулось погіршення взаємодії з міністерством оборони рф, результатом чого стало постачання доволі старої техніки та озброєння замість новітніх зразків. Вагнерівцям доволі часто почали відмовляти у повітряній та артилерійській підтримці та постійно підганяли під час ведення бойових дій.
Пригожин зазначав, що виведення основних сил ПВК Вагнер у 2016 році з Сирії відбулося саме через конфлікт з міністерством оборони, а не через понесені втрати.
Наступна компанія у Пальмірі та навколишніх нафтодобувних свердловинах почалася вже у 2017 році. Вагнер був задіяний проти ІДІЛ.
З 2017 року «вагнерівці» почали діяти у Судані, Центральноафриканській Республіці, Лівії, а також у Мозамбіку та Буркіна-Фасо. Група займалася охороною диктаторських режимів, захопленням родовищ і контрабандою ресурсів.
Понесені втрати
Найвідомішим розгромом Вагнера у Сирійській компанії є події 7 лютого 2018 року, коли вони спробували атакувати позиції курдів і американських військових на березі Євфрату, що закінчилося катастрофою. Від 215 до 644 найманців загинули внаслідок ударів артилерії та авіації США. У цій операції було втрачено 90% бронетехніки росіян та близько 80% особового складу. Зі сторони США втрат не було, а з боку курдів був один поранений.
2 лютого 2023 року видання «The Guardian» повідомило, що Вагнер зазнав значних втрат у боях за золотодобувні шахти з Камеруном і Чадом. У ЦАР були помічені вагнерівські гелікоптери МІ-8 там бронеавтомобілі «Щука», що розроблялися силами цієї ПВК. Також вагнерівців помічали у Мозамбіку, де в одному з боїв у полон до ісламістів потрапило дев’ять найманців, яким згодом відтяли голови.
Під час війни в Україні ПВК «Вагнер» активно використовувала вербування ув’язнених, яких відправляли у найгарячіші точки, зокрема під Бахмут. За словами Пригожина, загальні втрати групи в Україні становили 22 тисячі вбитими та 40 тисяч пораненими.
З 23 по 24 червня 2023 року «вагнерівці» здійснили короткочасний заколот проти міноборони рф, в результаті якого вагнерівці збили шість російських гелікоптерів і один літак. Після заколоту частина найманців підписала контракт з російським міністерством оборони, інша частина вийшла у Білорусь, де зайнялася підготовкою місцевого ТРО.
23 серпня 2023 року Євген Пригожин та Дмитро Уткін загинули в авіакатастрофі над Тверською областю. Причина аварії літака невідома. Правдоподібними версіями є вибух на борту або ураження зенітною ракетою.
Діяльність ПВК в Україні
У сусідній нам в Польщі діє інструкторська компанія Security academy. Вона проводить курси підготовки для військових, поліцейських, контракторів та цивільних. Компанія надає широкий спектр тренінгів для будь-якого виду діяльності починаючи від тактичної медицини закінчуючи курсами по обороні суден. Надає свої послуги по всьому світу, в тому числі й в Україні.
До 2009 року в Україні діяли іноземні компанії, що рекрутували у нас різних спеціалістів. Компаніями, що змогли закріпитися стали: Muse Professional Group, що шукало спеціалістів для захисту торгівельних суден в індійському океані та Britam, яка мала контракти на охорону нафтодобувних об’єктів в Іраку. Ці компанії мали представництва тільки для рекрутингу. На території України свої послуги вони не надавали.
Ukrainian helicopters
Стосовно вітчизняних компаній та ПВК – їх у нас немає, бо це заборонено законодавством. Але є одна цілком успішна компанія, яка надає послуги в тому числі і у гарячих точках. Мова йде про Українські вертольоти (Ukrainian helicopters), яка є одним із найбільших авіаційних підрядників у світі.
Компанія спеціалізується на проведенні гуманітарних, рятувальних і миротворчих операцій. Компанія була заснована у 2002 році і вже через два роки розпочала свою активну діяльність. Чи не основним користувачем послуг компанії є ООН. Гелікоптери української компанії літали в миротворчих місцях на Гаїті, Кот-д’Івуар та Південному Судані. В Судані компанія виконувала гуманітарні контракти. Також гвинтокрили компанії застосовуються в Сомалі, Конго, Пакистані, Східній Африці та Ефіопії. Крім того, компанія веде діяльність в зонах конфлікту. До прикладу, у 2008 році вона виконувала контракти у Лівані. До повномасштабного вторгнення компанія не мала жодного власного гелікоптера – 12 вона орендувала УМВС, а 16 у ЗСУ. За наявною інформацією компанія борти повернула, але свою діяльність не припинила. Найімовірніше були взяті в оренду або куплені нові гелікоптери.
ПВК Вега
У 2018-2019 роках в українських ЗМІ був скандал пов’язаний із ПВК Вега, яка буцімто працювала у Сирії і діяла на боці Асада та росіян. Інформацію про неї оприлюднили розслідувачі з конфліктів Conflict Intelligence Team. Інформація виявилась фейком, який спростувала Служба безпеки України.
Donbas Battalion Corp
Ще однією напівміфічною українською ПВК є Donbas Battalion Corp. Вона начебто була заснована у 2018 році, за іншими даними – у 2020-му. Так як українське законодавство забороняє подібну діяльність, компанія була зареєстрована у Нью-Йорку. Була Інформація що офіси компанії є в Україні, США, Кенії та Іраку, а власником компанії начебто був Семен Семенченко. 24 березня 2021 року СБУ повідомила Семену Семенченко, Євгену Шевченко та ще трьом особам підозру за статтею 260 Кримінального кодексу України, а саме створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань. У самій справі назва компанії не фігурувала. Під час обшуків СБУ знайшла на об’єктах пов’язаних з компанією великий арсенал незаконного озброєння.
У мережі можна знайти фото, на яких фігурують люди з символікою Donbas Battalion Corp під час проходження курсу підготовки у польській European Security Academy – вони є чи не єдиними візуальними матеріалами по цій компанії.
Також були свідчення Євгена Шевченка про те, що ГУР планувало застосувати пов’язану з Семеном Семенченком ПВК для підготовки білоруських повстанців і постачання їм зброї. Крім того буцімто розроблялися плани викрадення на території Білорусі декількох високопоставлених російських офіцерів, які перебували у Мінську. Після викрадення російських військових потрібно було нелегально перевести їх в Україну з метою отримання від них інформації про оперативні плани командування російської армії. У подальшому їх планували обміняти на українських полонених.
Законодавство України
Дебати щодо дозволу діяльності ПВК в нашій державі точаться давно. Однією з реальних спроб врегулювати це питання, є законопроєкт з номером 3005, про військову консалтингову діяльність. Цей законопроект був запропонований одним з депутатів «слуги народу». У ньому перелічуються послуги, які могли б надаватися українськими ПВК, а саме:
- навчання особового складу збройних сил або інших силових чи правоохоронних органів іноземних держав
- надання кадрової фінансової, логістичної та інформаційно-аналітичної підтримки
- обслуговування та ремонт військової техніки та обладнання
- послуги військового консалтингу
- забезпечення поставок військової техніки та обладнання
- виконання будівельних робіт військового призначення
- розмінування території, будівель та споруд
- надання медичних та парамедичних послуг
- надання послуг з мирного регулювання військових конфліктів
- управління ризиками
- проведення навчань сил безпеки
- консультації щодо ризиків безпеки та послуг охоронного характеру
- охорона об’єктів різного призначення
- забезпечення захисту життя та здоров’я фізичних або юридичних осіб
- послуги охоронного консалтингу.
Дебати стосовно цього законопроекту вщухли, але питання найімовірніше буде ще неодноразово підійматися у майбутньому. В Україні є можливість зареєструвати приватну охоронну компанію відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензію на діяльність видає Міністерство внутрішніх справ. Зареєстрованою таким чином є «Українська приватна військова компанія» (UPMC).
UPMC
UPMC надає послуги з управління ризиками морської та берегової охорони охорони, об’єктів патрулювання конвоювання та інформаційної безпеки. Крім того, компанія проводить курси підготовки. Вона була відкрита 29 січня 2018 року штаб-квартира знаходиться в Києві. До речі ця компанія є єдиним в Україні повноправним членом асоціації приватних постачальників послуг з охорони та безпеки. Ця асоціація була створена під контролем уряду Швейцарії у 2013 році. Про діяльність компанії в Україні та на міжнародному ринку невідомо.
Omega Consulting Group
Ще однією такою компаніїєю є «Омега консалтинг груп» (Omega Consulting Group). Вона надає фактично той самий спектр послуг, що її УПВК, але додалася: розвідувальна діяльність, послуги з кіберзахисту, експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення, екстреної евакуації і юридичних консультацій. Заявлено що мета діяльності компанії це – підтримка національних інтересів державної політики України, а також забезпечені надійного захисту інтересів замовників. Компанії розпочала свою діяльність 8 лютого 2012 року. Штаб-квартира знаходиться в Славутичі. Керівник компанії, Андрій Кебкало, зізнавався ЗМІ, що його компанія працювала в інтересах третьої країни і здобувала інформацію для аналізу ситуації в Криму і на Донбасі.
Відомо, що сьогодні замовниками послуг компанії є Збройні Сили України, Інтернаціональний Легіон, посольство Британії та Канади, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та інші організації. Компанія досить публічна і має соціальні мережі, де можна слідкувати за її діяльністю.
Чому ПВК стають все більш затребуваними?
У сучасному світі зростає кількість конфліктів і напруження між державами. Багато країн стикаються з проблемою недостатності ресурсів для утримання великих армій. У таких умовах ПВК стають ідеальним рішенням. Вони забезпечують:
- швидку мобілізацію ресурсів;
- менші витрати порівняно з регулярними військами;
- юридичну та політичну гнучкість у конфліктних зонах.
У глобальному контексті діяльність ПВК поступово ускладнювалася. Окрім традиційної охорони об’єктів, ці компанії почали виконувати стратегічно важливі функції, включаючи управління дронами, кібероперації та підтримку збройних сил у найскладніших умовах. Деякі компанії, як-от російська група Вагнера, стали інструментом геополітичного впливу, виконуючи завдання, що виходять далеко за межі звичайної комерційної діяльності. Водночас інші ПВК, як GardaWorld або G4S, зосереджуються на захисті інфраструктур, безпеці гуманітарних місій та охороні приватного капіталу у нестабільних регіонах.
Український контекст: нові можливості
Український досвід боротьби з російською агресією дає унікальну можливість створити ПВК, які базуватимуться на високих стандартах та етичних принципах. Військові, які пройшли реальні бойові дії, мають незамінні навички, що можуть бути адаптовані для надання послуг у всьому світі.
Після війни Україна може використовувати свої ПВК для:
- участі у миротворчих операціях;
- захисту критично важливих об’єктів інфраструктури;
- підготовки кадрів для армій союзних держав.
Український досвід
Україна, яка з 2014 року відбиває напад росіян, здобула унікальний бойовий досвід, який може бути адаптований у сфері приватних військових послуг. Українські військові навчилися вести асиметричну війну, застосовувати сучасні технології, зокрема дрони, та організовувати складну логістику в умовах обмежених ресурсів. Досвід захисту критичної інфраструктури, відбиття масованих атак і роботи у високотехнологічному середовищі є надзвичайно цінним. Такий досвід може бути корисним не лише в Україні, але й за її межами, у регіонах, де є попит на високопрофесійні військові послуги.
Заснування українських ПВК може стати новим етапом у розвитку національного оборонного сектору. На міжнародному рівні українські приватні військові компанії могли б спеціалізуватися на підготовці військових кадрів, логістичній підтримці, охороні стратегічних об’єктів і навіть участі у гуманітарних операціях. Крім того, створення ПВК дозволить зменшити навантаження на державну армію в умовах кризових ситуацій, що є критично важливим для збереження обороноздатності країни.
Наприклад, українські ПВК могли б виконувати завдання з тренування військовослужбовців інших країн, особливо у сферах протидії гібридним загрозам та ведення сучасних бойових операцій. Також можливе надання послуг із захисту інфраструктури в зонах конфліктів або природних катастроф, включаючи розмінування, яке є одним із найзатребуваніших напрямків у постконфліктних регіонах. Це створить не лише нові робочі місця, але й сприятиме економічному зростанню країни.
Проте розвиток ПВК в Україні вимагає вирішення кількох критично важливих питань. Перш за все, необхідно створити чітке законодавче регулювання, яке б визначало статус і функції приватних військових компаній, забезпечувало прозорість їхньої діяльності та відповідність міжнародним нормам. Також важливо враховувати етичний аспект: компанії мають діяти виключно в рамках правових норм і з повагою до прав людини. Для цього потрібен незалежний механізм моніторингу, який гарантуватиме контроль над їхніми операціями. Одним із прикладів є міжнародні стандарти, запроваджені для таких компаній у країнах-членах НАТО, які можна адаптувати до українських реалій.
Майбутнє ПВК у світі
Із зростанням геополітичної напруги роль приватних військових компаній буде тільки посилюватися. Вони можуть стати ключовим інструментом у забезпеченні глобальної безпеки, доповнюючи зусилля національних армій і міжнародних організацій.
Україна має всі можливості стати одним із провідних гравців у цій сфері, використовуючи свій військовий досвід та сучасний підхід до безпеки. Розвиток ПВК — це не лише економічний потенціал, а й внесок у забезпечення стабільності в регіоні та світі.
На тлі глобальної тенденції до збільшення ролі ПВК, Україна має всі шанси зайняти гідне місце у цьому секторі. Участь українських компаній у міжнародних операціях підвищить авторитет країни на глобальному рівні, відкриє нові економічні можливості та сприятиме інтеграції у світову систему безпеки. Розвиток цього напрямку стане важливим кроком у післявоєнній відбудові та гарантуванні національної безпеки.
Зважаючи на те, що Україна вже має значний досвід співпраці з міжнародними партнерами у військовій сфері, створення ПВК може стати ще одним вектором взаємодії з глобальною спільнотою. Успішна реалізація цього задуму потребуватиме не лише ресурсів, але й злагодженого міжвідомчого співробітництва, а також активної участі бізнесу. Це дозволить Україні стати прикладом для інших держав, які прагнуть розвивати подібні інструменти для забезпечення власної безпеки та стабільності.
У сучасному світі приватні військові компанії (ПВК) відіграють дедалі помітнішу роль у безпекових процесах. Вони вже давно перестали бути виключно виконавцями охоронних функцій, ставши важливими учасниками глобальних операцій, включаючи бойові дії, розвідку, кібероперації та навіть геополітичні маневри. Виникнувши наприкінці XX століття, ПВК швидко перетворилися на багатомільярдну індустрію, яка впливає на хід військових конфліктів у всьому світі. У цьому контексті досвід України, здобутий під час війни з росією, набуває особливого значення, відкриваючи можливості для інтеграції у цей динамічний ринок. Україна, використовуючи власний досвід і потенціал, може не лише долучитися до цього ринку, але й стати одним із його новаторів, формуючи нові стандарти ефективності, етики та прозорості у сфері приватних військових послуг. Водночас це сприятиме зміцненню обороноздатності країни, її міжнародного авторитету та економічній стабільності у довгостроковій перспективі.