Свій шлях у війську Михайло Дроботенко почав на строковій службі в артдивізіоні 72-ї ОМБр. Потім цивільне життя, а після вторгнення російських окупаційних військ у 2014 році вже у складі 28-ї ОМБр боронив Мар’їнку Донецької області.
Перші кроки у військовій службі
Свою службу Михайло Дроботенко розпочав у складі 72-ї окремої механізованої бригади. Здавалось би, строкова служба — звичайний етап у житті багатьох молодих чоловіків. Однак саме тут він отримав перші знання та досвід, які стали фундаментом для його майбутньої військової кар’єри. Повернувшись до цивільного життя, Михайло, як і багато інших, навіть не здогадувався, що скоро йому доведеться знову взяти до рук зброю.
Новий виклик: війна 2014 року
Коли в 2014 році російські окупаційні війська вторглися на схід України, Михайло не залишився осторонь. У складі 28-ї окремої механізованої бригади він захищав Мар’їнку, невелике місто, яке стало символом стійкості українського народу. Важкі бої, складні умови та постійний ризик — усе це загартувало Михайла, перетворивши його на справжнього професіонала та патріота.
Шлях розвідника
Захищаючи Мар’їнку, Михайло зрозумів, що його прагнення — це безпосередній контакт із ворогом. Саме це бажання привело його до третього окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Тут він став розвідником — однією з найбільш небезпечних і водночас важливих військових спеціальностей. Протягом двох років Михайло виконував складні завдання, а згодом став заступником командира групи, отримавши звання сержанта.
Нові випробування: повномасштабне вторгнення
24 лютого 2022 року розпочалася нова, ще більш жорстока сторінка війни. Михайло у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади прийняв бій поблизу Слов’яносербська, вже тимчасово окупованого ворогом. Бої були надзвичайно запеклими. Українські воїни, незважаючи на чисельну перевагу ворога, відстоювали кожен метр рідної землі.
Втрата, яка змінила життя
Під час одного з боїв Михайло отримав важке поранення. Лікарі зробили все можливе, але врятувати ноги було неможливо. Це стало справжнім випробуванням для воїна, який усе життя присвятив боротьбі за свободу. Однак Михайло не зламався. Втрата кінцівок не знищила його віру в себе та любов до життя.
Життя після втрати
У своїх інтерв’ю Михайло говорить про цей період з відвертістю та мудрістю. “Це був важкий момент, але я розумів: якщо я здаюся, то ворог перемагає,” — каже він. Реабілітація була довгою та складною, але підтримка рідних, друзів та побратимів допомогла йому відновитися.
Михайло активно займається громадською діяльністю, допомагає іншим ветеранам та надихає молодь. Він бере участь у численних заходах, де говорить про важливість боротьби, єдності та віри в перемогу.
Повага суспільства
Михайло став прикладом для багатьох українців. Його історія — це нагадування про те, що навіть у найскладніших обставинах можна знайти сили для нових звершень. Його життя є яскравим свідченням того, що сила духу може здолати будь-які труднощі.
Вважаю жарти журналістки трохи недоречними. Одна справа, коли так жартують ті, хто пройшов пекло боїв – зовсім інша, коли так недоречно жартують ті, хто не розуміє, що таке ризик. Таке…