Режисер: Рон Говард
Акторський склад: Ана де Армас, Джуд Лоу, Ванесса Кірбі, Сідні Суїні, Даніель Брюль, Фелікс Каммерер
Жанр: трилер, фільм про виживання
Тривалість: 125 хвилин
Фільм “Едем”, за словами його творців, є точною інтерпретацією реальної історії поселенців острова Флоріана. Після прем’єри режисер Рон Ховард закликав глядачів ознайомитися зі справжніми подіями, що надихнули його, пообіцявши, що вони будуть вражені тим, наскільки точно фільм передає реальні факти. Значною мірою це дійсно так. Творці підійшли до матеріалу з великою відповідальністю.
У 1929 році німецький лікар Фрідріх Ріттер та його колишня пацієнтка Дора Штраух висадилися на Флоріані, тоді ще безлюдному острові Галапагоського архіпелагу біля узбережжя Еквадору. Залишивши свої сім’ї, вони вирішили побудувати на острові власний рай далеко від буржуазного суспільства, яке зневажали в Німеччині. Ріттер був лікарем, вегетаріанцем, шанувальником Ніцше і мріяв про життя далеко від цивілізації. У Дори був розсіяний склероз у початковій стадії, але вона сміливо пішла за коханим чоловіком.
Цікаво, що Галапагоські острови набули наукової відомості завдяки візиту Чарльза Дарвіна у 1835 році. Саме тут, спостерігаючи за місцевою фауною під час плавання на кораблі “Бігль”, він почав формувати свою теорію еволюції. Однак у фільмі ім’я Дарвіна жодного разу не згадується. Спочатку фільм мав називатися “Походження видів” — це явне посилання на праці Дарвіна. Однак згодом назву змінили, щоб не вводити глядачів в оману.
Серед упущених в екранізації деталей — один цікавий факт про самого Фрідріха. Перед подорожжю він видалив усі зуби, щоб перевірити, чи зможуть його ясна адаптуватися до життя в дикій природі. Замість зубів він використовував металевий протез, виготовлений заздалегідь. Пізніше йому довелося ділити цей протез із Дорою, у якої незабаром почали руйнуватися зуби. Через відсутність медичних інструментів хворі зуби доводилося видаляти підручними засобами, включно з садовими щипцями. У фільмі ця частина історії представлена лише частково. Ймовірно, автори картини навмисно опустили цей епізод, виходячи з технічних міркувань. Згадується, що Дора страждає від зубного болю, а ближче до фіналу Фрідріх у нападі гніву вириває їй зуб.
У міру того, як у пресі з’являлося все більше історій про Фрідріха і Дору, частково заснованих на листах Фрідріха, що потрапили до журналістів, частково підкріплених перебільшеними свідченнями випадкових відвідувачів, на острів стали прибувати все більш цілеспрямовані поселенці. Більшість з них зрештою були змушені покинути острів через важке життя на Флоріані, але не Хайнс і Маргарит Вітмер. Ще одна німецька пара, яка прибула в 1932 році зі своїм тринадцятирічним сином Гаррі. З одного боку, Вітмери намагалися врятуватися від економічної кризи в Німеччині, з іншого — сподівалися, що клімат покращить стан здоров’я Гаррі, який страждав від захворювань легень та очей. Однак ця надія не справдилася. У фільмі багато поселенців залишилися за кадром. Після появи родини Вітмерів і до прибуття баронеси з її коханцями на острові не показано більше жодного нового мешканця. Ймовірно, творці свідомо скоротили кількість персонажів як для оптимізації бюджету, так і заради збереження динаміки сюжету. Введення додаткових фігур, які не відіграли важливої ролі в розвитку подій, лише ускладнило б оповідання і збільшило й без того чималу тривалість фільму.
У жовтні 1932 року прибула інша група поселенців на чолі з Елоїзою Боскі Дева Вагнер Уерхорн, австрійкою, яка називала себе баронесою. З нею було троє чоловіків: її коханці Альфред Лоренс і Роберт Філіпсон, обидва німці, і слуга-еквадорець на ім’я Мануель Вальдів’єса. Баронеса одразу оголосила про плани будівництва грандіозного готелю. Є свідчення, що баронеса спокусила губернатора Галапагоських островів, застрелила гостя під час полювання, хоча й випадково. Вона та її люди крали провізію у сусідів. Коли молодята, які прибули на острів у невеликому човні під час медового місяця, висадилися на Флоріані, баронеса, одягнена лише в бюстгальтер і шорти, відмовила їм у допомозі та змусила знову вийти в море, погрожуючи пістолетом. Ходили також чутки, що вона стріляла у тварин, а потім виходжувала їх.
Головною відмінністю фільму від реальної історії є фінал. У картині Фрідріх Ріттер, якого грає Джуд Лоу, вбиває баронесу, а Хайнс Вітмер та Рудольф Лоренс допомагають йому приховати злочин. Розуміючи, що пояснити те, що сталося, Дорі буде неможливо, вони вирішують, що Рудольфу слід інсценувати від’їзд баронеси та Філіпсона, нібито їх відвезли з острова. Після того, як Рудольф покинув острів, Фрідріх вирішив позбутися Хайнса та його сім’ї, переклавши на нього відповідальність за зникнення баронеси. Маргарет, передбачивши такий крок, звернулася за підтримкою до Дори, яка повністю поділяла погляди свого партнера і не збиралася допомагати Маргарит і Хайнсу. Однак Маргарит вдалося переконати її: якщо вони з Фрідріхом залишаться на острові удвох, життя стане нестерпним. Було очевидно, що Дора все сильніше страждає від метаморфоз Фрідріха. З натхненного філософа він перетворився на одержиму, майже звірину людину, цілком піддану первісним інстинктам. Вона довірила йому своє зцілення, але тепер ставало зрозуміло: він більше не розумів, що робить. На знак примирення Маргарет запропонувала Дорі курку. При цьому вона попередила: “Доктор небезпечний, і рано чи пізно заподіє біль і їй”. У фіналі “Едему” Дора годує Фрідріха тухлою куркою. Він помирає від харчового отруєння, але в останні миті життя встигає проклясти її.
Насправді, 27 березня 1934 року баронеса та Філіпсон безслідно зникли. Маргарит Вітмер стверджувала, що напередодні баронеса повідомила їй: “Один з її багатих шанувальників возить її разом із Філіпсоном на яхті на Гаїті”. Однак того дня ніхто не бачив жодної яхти в затоці, і на Гаїті вони так і не прибули. У своїх мемуарах Дора Штраух висунула іншу версію. Вона натякнула, що Альфред Лоренс міг убити баронесу і Філіпсона, а сім’я Вітмерів нібито допомогла приховати сліди злочину. Дора навіть стверджувала, що чула постріл і жіночий крик. За її словами, голос міг належати лише баронесі.
Фрідріх дійсно помер від харчового отруєння, викликаного зіпсованою курятиною. Однак це сталося не відразу після зникнення баронеси, як показано у фільмі, а лише через півроку, у листопаді 1934 року. За словами Дори, на острові почалася сильна засуха, через що виник дефіцит овочів. У підсумку, незважаючи на те, що вони були вегетаріанцями, Фрідріх і Дора зварили кілька знайдених мертвих курей. Маргарит Вітмер здалося дивним, що Фрідріх помирає, тоді як Дора почувається добре. Обидві жінки перебували біля його ліжка в останні хвилини життя. Однак їхні розповіді про те, що сталося, сильно різняться. Дора згадувала ніжний прощальний момент, наповнений турботою і ласкою. Маргарит же стверджувала, що Фрідріх дивився на Дору з ненавистю і, не будучи в змозі говорити, схопив аркуш паперу і написав на ньому: “Проклинаю тебе своїм останнім подихом”.
Невдовзі після смерті Фрідріха Дора повернулася до Німеччини і написала книгу “Сатана прийшов в Едем”. Пізніше вона загинула під час бомбардування Берліна у Другу світову війну. Як і показано у фільмі, Лоренс роздав речі баронеси та Філіпсона і спробував поспішно покинути Галапагоси. Він упросив норвезького рибалку на ім’я Нукґерут відвезти його на невеликому човні з підвісним мотором на острів Сан-Крістобаль, де він міг би сісти на корабель до Гуаякіля. Вони зробили зупинку на острові Санта-Крус, де заправилися. Через кілька місяців американський тунцеловний пароплав “Санамара” виявив муміфіковані тіла обох чоловіків на острові Марчена, північної частини архіпелагу.
Немає достовірних доказів того, що події відбулися саме так, як показано у фіналі фільму. Зникнення баронеси, як і раніше, залишається однією із загадок цієї історії. У титрах розкривається подальша доля більшості героїв. Однак творці фільму з невідомої причини не згадали про старшого сина родини Вітмерів, Гаррі, який потонув через кілька років після описуваних подій. В цілому, це далеко не найкращий фільм про виживання в дикій природі і, мабуть, не найвдаліша робота Рона Ховарда. Проте, картина заслуговує на увагу. Завдяки її виходу інтерес до цієї загадкової історії знову відродився.