Наша мотивація полягає у помсті за тих цивільних, кого закатували у захоплених містах. За тих військових, над ким знущалися, та кого вбивали з особливою жорстокістю за те, що вони стали на захист своєї держави, виконуючи свій обов’язок по захисту територіальної цілісності та недоторканості. Помста за те, що домівки, які наші співгромадяни любили та вкладали в них все своє життя, наразі захоплені або знищені. Помста за вкрадений час та за переживання розлуки з рідними.
Помста
Помста за те, що у дітей останні майже вже два роки немає дитинства у звичному вигляді. Мотивація українців полягає у тому, що їхні діти змушені жити з усіма ризиками війни, або знаходитись далеко від рідного дому. Діти, які змушені вчитися під звуки повітряних тривог у своїй країні, чи у відносній безпеці в інших державах, які дали їм прихисток, але ж мають свої правила та власний світогляд. Пристосування до нового оточення заради банального виживання, бо на рідній для українців землі комусь здалося, що можна панувати, грабувати та знущатися з них.
Також помста полягає у тому, що наші жінки вимушені були виїхати за територію України, щоб захистити таким чином дітей – майбутнє нашої нації. Бо жінки змушені були тікати від обстрілів власних домівок та можливості бути зґвалтованими і вбитими у власному будинку.
Мотивація українців – це помста тим нелюдам, що звуться росіянами. Помста за власне зруйновані життя і помста за втрачені можливості.
Наша війна – це захист
Ми воюємо не за те, що когось ненавидимо – це якраз і відрізняє нас від російських загарбників. Ми воюємо, бо за нашими спинами ті, кого ми любимо і за кого готові віддавати саме дороге з того, що маємо.
Найголовніше у ті моменти, коли стає нестерпно боляче, коли німий страх сковує все тіло, коли руки не піднімаються та усеруйнуюча апатія заповнює зсередини – головне пам’ятати свою мотивацію та мститися якомога якісніше та якнайдовше.
Помста річ страшна та до біса гарний мотиватор.