Волонтер… відчуваю спушонення через те, що багато хто лише займається створенням картинки. Лицемірство та брехня подекуди є основою діяльності. Але є ще й ті, хто займається наживою та самопіаром. Потім ці люди будуть розповідати, що вони тримали якийсь там фронт. Фронт один – на ньому бруд, кров, біль та смерть. Все! Іншого немає. Не може бути.
Уклін тим, хто дійсно робить усе для Перемоги України – це багато вартує насамперед, коли не закриті потреби фронту державою. Хоча ми при цьому бачимо дуже багато прикладів коли державні кошти йдуть не на потреби фронту, та навіть не суміжні з ними вимоги.
Про волонтерів справжніх
Я зустрічав багато хлопців та дівчат з різних країн, хто приїздить допомагати у наближенні нашої з вами Перемоги у повномасштабній війні з росією. Ця категорія волонтерів робить дійсно багато не тільки в якості матеріальної допомоги висвітлюючи події що відбуваються на території нашої держави саме з середини. Займаються евакуацією цивільного населення, допомогою дітям, медичною допомогою військовим та евакуюють до шпиталів. Ці хлопці та дівчата дійсно роблять багато. Дехто гине на цій війні вивозячи людей з пекла:
- англійці при спробі вивезення з Соледару
- американець при спробі вивезення з Бахмуту
- Канадієць та громадянка Іспанії під час поїздки до Іванівського Донецької області
Це далеко не всі приклади. Такі люди дійсно роблять неможливе, хоча могли б спокійно жити в себе вдома та не чути вибухів, не бачити страждання та скалічені життя. Не залишати закарбованими у пам’яті зруйновані міста та стерті з лиця землі села. Але вони не дивлячись на ризик їдуть до України та допомогають.
Зневіра
Я також знаю приклади, коли людям у Бахмут привозили допомогу, вони її отримували і потім після окупації росіянами міста розповідали про те, що нібито про них забули і що ніхто ними не опікувався. Також є реальний приклад історії хлопця з Ізраїля, який приїхав допомогти нашим – українським дітям, а після того, як Бахмут піддався окупації у пропагандистських роликах ті самі місцеві, чиїм дітям він допомагав, називали його педофілом. Це дуже боляче відчувається. Такі речі додають апатії – якщо ризик, пов’язаний з поїздками до міст, що знаходяться на лінії зіткнення, місцеві все одно не цінують, то можливо це й не потрібно робити?! Але ні! потрібно! Бо не всі такі. У кожного з тих, хто залишається і не виїздить є своя історія. Ці історії різноманітні та різнобарвні, але вони реальні приклади того, що життя це не тільки біле та чорне. От якраз такі собі “відтінки сірого” і панують у підвалах під методично руйнуючими російською артилерією та РСЗВ містами та селами.
Руйнування та смерть
І от на фоні палаючих міст, пилу, що піднімається в небо зі стін щойно зруйнованих будинків у яких проходило життя подекуди не одного покоління українців, криків з-під завалів, які під час розборів тих самих завалів стихають, бо під час розбору відбувся обвал і той, хто ще годину тому розповідав як його звати та просив щосили допомоги – тепер мовчить, так само як і мовчіть вже його дружина…
Лицемірство та самопіар
От на фоні вищезгаданого я трохи не розумію тих, хто у далекому тилу, на тих машинах, що жодного разу не були навіть і близько до лінії зіткнення, на пів лобового скла пишуть “волонтер” – це щоби що? Це для чого? Я розумію, коли так роблять з надією, що російський снайпер або птурист побачивши напис не натисне на “спуск” – але по-перше це так не працює з росіянами (їм все одно кого вбивати), а по-друге я зараз зовсім про другу категорію волонтерів.
Ці написи на пів лобового скла “волонтер” напевно лише для самопіару типу – “я щось роблю”, але зараз усі щось роблять і чомусь ніхто не пише про то великими літерами: військові тримають лінію оборони та визволяють міста, медики роблять титанічну роботу рятуючи життя, цивільні працюють та намагаються жити і при цьому велика кількість з них долучається до зборів грошових коштів і таких прикладів скільки завгодно. Я чогось не розумію нащо цей недолугий самопіар та самоствердження за рахунок війни у державі? Якщо ти волонтер – роби свою справу. Ти красунчик за замовчуванням. Не потрібно кричати про це на весь світ. Треба їбашити. Так зараз роблять багато хто, багато хто готується до того, щоб згодом замінити та підстрахувати. Але тільки одна категорія пише про це на лобовому склі свого авто.