Алергічна реакція – це надмірна гіперреакція імунної системи на певну речовину, яка потрапляє в організм. Ця речовина називається алергеном. Імунна система сприймає алерген як небезпеку для себе і внаслідок того виділяє певні речовини, наприклад, такі як гістамін, і запускається ряд запальних реакцій із виникненням певних симптомів.
Небезпеку для життя становить, власне, системна анафілаксія і крайній її прояв – анафілактичний шок, що є невідкладним станом. Найпоширенішими причинами алергічних реакцій є харчові продукти, медикаменти, а також можуть бути укуси комах. Серед харчових продуктів найчастіше це є алергії на горіхи, а саме волоський горіх, арахіс, кеш’ю. Також можуть бути алергії на морепродукти, рибу, сою, пшеницю, молоко, яйця. Серед медикаментів найчастіше алергію викликають антибіотики, а саме пеніцилін та інші бета-лактамні антибіотики. Також можуть бути причиною нестероїдні протизапальні препарати: ібупрофен, кеторолак, а також ряд препаратів, які використовуються при анестезії, і рентгенконтрастні речовини. Якщо говорити про укуси жальних комах, це можуть бути укус бджоли, шершня, оси. Для дітей більш характерні алергії на харчові продукти.
Симптоми та діагностика анафілаксії
В алергічних реакціях варто розрізняти легку алергічну реакцію і системну важку алергічну реакцію. Якщо ми говоримо про легку алергічну реакцію, це є місцева помірна реакція, і вона не становить такої загрози для життя людини. Загалом вона може проявлятися чханням, свербежем, нежитем, сльозотечею. І загалом людина почувається доволі непогано. Такі стани гарно усуваються антигістамінними препаратами і просто потребують спостереження.
Якщо ж ми говоримо про складну алергічну реакцію, системну, її по-іншому називають анафілаксією. І крайній її прояв – анафілактичний шок. Вона є системною і уражає декілька органів і систем. Анафілаксія є невідкладним станом і потребує надання невідкладної медичної допомоги обов’язково, бо становить загрозу для життя. Перші хвилини при розвитку анафілаксії варто оцінити критичність стану і звернути увагу на такі симптоми, як порушення дихання, а це саме може бути утруднене дихання, хрипи, свистячі хрипи, набряк язика, губ, набряк гортані, які також призводять до утрудненого дихання. Також ці поєднання можуть супроводжуватися висипкою, розладами шлунково-кишкового тракту, болями в животі. Особливо небезпечним є вже падіння артеріального тиску, порушення рівня свідомості або повністю до втрати свідомості. Також вони можуть паралельно супроводжуватися підвищеним серцебиттям, пітливістю, холодним потом. І при таких симптомах одразу необхідно викликати допомогу.
Анафілаксія розвивається досить швидко – від 5 до 30 хвилин у більшості випадків. Інколи може надто швидко розвиватися, тобто через одну-дві хвилини, особливо в тих випадках, якщо було застосовано внутрішньовенне введення медикаментів. Варто пам’ятати, що існує двофазна анафілаксія. Що це означає? Що після виникнення перших симптомів і наданої відповідної допомоги стан пацієнта може покращитись, але через деякий час, через 4-12 годин, симптоми можуть повторитися. За пацієнтом треба наглядати навіть після покращення стану.
Невідкладна допомога та лікування
Оскільки анафілаксія є невідкладним станом і безпосередньо загрожує життю пацієнта, обов’язково треба викликати швидку допомогу для якнайшвидшого надання допомоги і якнайшвидшого введення необхідних препаратів, а в першу чергу це є адреналін.
Як правильно надавати першу допомогу людині з важкою алергічною реакцією до приїзду лікарів? В першу чергу це розцінити критичність стану і не зволікати з викликом допомоги. За той час, поки їде допомога, варто забезпечити доступ свіжого повітря, розстебнути тісний одяг. Також, якщо є порушення з диханням, таку людину варто посадити для того, щоб їй легше стало дихати. Якщо все ж таки немає проблем з диханням, можна розмістити в горизонтальне положення. Якщо у наявності є адреналіновий автоін’єктор і знають, вміють, розуміють, що це таке і вміють ним користуватися, можна використати застосування внутрішньом’язового введення адреналіну.
Адреналіновий автоін’єктор – це портативний пристрій одноразового використання, і він дозволяє самостійно і швидко ввести адреналін внутрішньом’язово в стегно. Він схожий на ручку, є простий у користуванні, має кришечку, і при відкритті просто треба притиснути до стегна. Попередньо доза вже розрахована, і вона потрапить внутрішньом’язово та виконуватиме свою дію. Адреналіновий автоін’єктор є такою страховкою для життя, оскільки алергічна реакція може виникнути десь в дорозі, на природі, або в місцях, де швидкій допомозі буде важко прибути, і це допоможе врятувати життя. В першу чергу адреналіновий автоін’єктор мають мати ті люди, які мали в анамнезі анафілаксію. Другою категорією людей є ті, які мають високий ризик алергії саме на медикаменти або на укуси тварин, що попередньо узгоджено з лікарями. Лікар призначив, що можуть мати з собою адреналіновий автоін’єктор. Також батьки, діти яких мають важкі алергічні реакції.
Надалі спостерігати за станом пацієнта, а саме за рівнем свідомості і за диханням. Якщо ж виникла зупинка дихання, якнайшвидше розпочати серцево-легеневу реанімацію.
Профілактика та важливість своєчасної допомоги
Чому саме лікування алергічних реакцій інколи може бути небезпечним? В першу чергу це, знову ж таки, недооцінка критичності стану. І пацієнти часто використовують антигістамінні препарати, тим самим відтерміновуючи виклик допомоги і відтерміновуючи введення цього необхідного адреналіну. Антигістамінні препарати не дуже ефективні при анафілаксії, а саме адреналін рятує життя, оскільки анафілаксія, анафілактичний шок є невідкладним станом, він може спричинити зупинку дихання і серцебиття та мати летальний наслідок для пацієнта. Також у випадку, якщо це відтермінована допомога, можуть уражатися і страждати такі життєво важливі органи, як нирки, серце, мозок. Внаслідок того, що на період розвитку анафілаксії було недостатнє кровопостачання і недостатня кількість кисню та поживних речовин доходили до відповідних важливих органів.
Симптоми маніфестують (проявляються) у чотирьох системах органів: шкіра, серцево-судинна система, легенева система і шлункова система. Всі вони підрозділяються, залежно від ступеня тяжкості, на чотири ступені. Характерною ознакою анафілактичної реакції є те, що симптоми з’являються раптово, розвиваються стрімко. Вони можуть з’явитися одночасно або один за одним, але немає ніякої чіткої послідовності появи симптомів. Наприклад, людина поїла рибу, далі впав тиск, відчуття нестачі повітря, але у неї абсолютно немає ніяких шкірних симптомів. Крім того, реакція може бути затяжною, коли, незважаючи на адекватну терапію, симптоми не минають, або двофазовою, коли після адекватної терапії симптоми з’являються заново через 6-12 годин.
Діагноз ставиться, коли один із критеріїв дотриманий:
- Контакт з можливим алергеном плюс раптовий розвиток симптомів, які зачіпають як мінімум дві системи органів із перерахованих, які ви бачили вже в таблиці.
- Контакт з можливим антигеном плюс шкірні симптоми, плюс легеневі симптоми, або симптоми серцево-судинної системи.
- Третій варіант — це контакт з уже відомим антигеном плюс гіпотонія, тобто падіння тиску.
Протоколи лікування та профілактика
Природно, якщо в результаті анафілактичної реакції у людини настала клінічна смерть – необхідно розпочати її реанімацію та відразу встановити венозний доступ, тому що багато препаратів дається саме внутрішньовенно.
Найважливішим препаратом гострої фази анафілактичної реакції, як вже зазначалося, є саме адреналін. Адреналін має судинозвужувальний ефект, він зменшує проникність стінок судин, зменшує бронходилатацію (набряк). Крім того, має позитивну інотропну дію, тобто він збільшує силу скорочення серця. Відповідно, адреналін ми даємо пацієнтам, у яких є легенева або серцево-судинна симптоматика. Увага: при шкірних симптомах і симптомах ШКТ адреналін не даємо.
Чисто серцева або легенева симптоматика, починаючи з 2-го ступеня анафілактичної реакції: адреналін ми вводимо внутрішньошкірно, 0,3-0,5 міліграм, у зовнішню сторону стегна. Якщо цього недостатньо, то ін’єкцію можна повторити через 5-10 хвилин. Якщо ви бачите, що стан пацієнта не стабілізується або у нього розвивається анафілактичний шок, то адреналін потрібно вводити внутрішньовенно. Кількість побічних ефектів при цьому зростає. Потрібно підключити інфузомат у розрахунку 3 міліграми на 50 мілілітрів та вводити на початку болюс 50 мікрограмів (ну тут потрібно титрувати залежно від стану людини, можете і менше ввести), а потім інфузомат ми підключаємо зі швидкістю 5-15 мілілітрів на годину.
При обструкції дихальних шляхів також інгаляція адреналіну (2-3 міліграми). Крім адреналіну, можна інгалювати сальбутамол, атровент, і ми даємо кисневу терапію (ціль сатурації 94-98%). Якщо це не допомагає, то додатково можна дати тербуталін — це бета-2-симпатоміметик, ми вводимо підшкірно. Крім того, якщо людина скаржиться на нестачу повітря, то є сенс покликати ЛОР-лікаря, щоб він подивився, чи немає у нього набряку гортані.
Наступні два препарати вводяться незалежно від стадії, починаючи з 1-ї стадії анафілактичної реакції:
- Блокатори H1-гістамінових рецепторів першого покоління (дімедентер, вводиться внутрішньовенно, або, напевно, багато хто його знає під назвою “Феністил” — це комерційна назва).
- Глюкокортикоїди (вводиться преднізолон 250-1000 міліграмів внутрішньовенно). Преднізолон має другорядне значення в гостру фазу анафілактичної реакції, але завдяки своїй уповільненій дії, по-перше, він дуже ефективний при астмі, а по-друге, він запобігає розвитку затяжних форм і двофазових форм реакції.
Далі – інфузійна терапія. Важливою проблемою під час анафілаксії є саме гіповолемія, тобто зменшується об’єм циркулюючої крові, тому потрібно його симптоматично заповнювати за допомогою інфузійної терапії.
Повністю захистити себе складно, але можна зменшити ризик. Яким чином? Дотримуючись таких правил: якщо була наявна алергія, варто знати свій алерген. Другим етапом – це уникати контакту з цим алергеном. Яким чином? Читати обов’язково етикетки харчових продуктів, читати складники медикаментів. Часто медикаменти мають у собі комбінований склад препаратів, і один із них може мати прояв алергічної реакції для певної людини. Також при контакті з медиками і при введенні певних препаратів ін’єкційно варто наголошувати, що “я мав в анамнезі таку алергію”. Варто повідомити близьким і родичам про наявність алергії, якщо таке є, і як діяти в таких випадках. Також є специфічна імунотерапія – лікування, яке полягає в тому, щоб знизити чутливість організму до певного алергену.