В умовах війни турнікет став одним із найважливіших інструментів тактичної медицини. Від його надійності залежить життя пораненого, час для евакуації та шанси на відновлення. Коли українські виробники почали створювати власні турнікети, це стало питанням не лише технічним, а й стратегічним — забезпечення фронту власними, якісними засобами зупинки кровотечі є питанням незалежності та виживання. Однак будь-яке медичне спорядження повинно проходити не лише польові, а й лабораторні випробування. Саме таке наукове дослідження провела група американських фахівців на чолі з доктором Пайпер Волл, опубліковане в журналі Journal of Special Operations Medicine восени 2025 року.
Мета дослідження та об’єкти випробувань
У цій роботі дослідники вперше системно проаналізували чотири українські турнікети — SICH, DNIPRO GEN 2, PULS та Yellow&Blue (Y&B). Випробування мало на меті з’ясувати, наскільки ці вироби ефективно перекривають артеріальний кровообіг, які тиски створюють при затягуванні, наскільки вони зносостійкі та чи мають конструктивні недоліки, що можуть вплинути на безпечність застосування. Для об’єктивного порівняння використано сертифікований американський турнікет X8T-T2G, який відповідає вимогам Комітету з тактичної допомоги постраждалим (CoTCCC).
Хід експерименту та результати
Дослідження проводилося з серпня 2023 по квітень 2024 року в лабораторії Дрейкського університету в США. Участь взяли сорок чотири здорових добровольці віком від дев’ятнадцяти до шістдесяти восьми років. Турнікети накладалися на середину плеча та стегна, а за допомогою доплерівського датчика фіксувалося зникнення пульсу як ознака артеріальної оклюзії. Тиск вимірювали спеціальним сенсором щосекунди, а всі застосування відеозаписували для аналізу моментів натягу, кількості обертів і швидкості досягнення результату.
Результати виявилися змішаними. Три українські турнікети — SICH, DNIPRO та PULS — у всіх випадках досягали повної артеріальної оклюзії. Це свідчить, що конструктивно вони відповідають головному критерію ефективності: здатності зупинити кровотечу на будь-якій ділянці кінцівки. Натомість Yellow&Blue виявився проблемним: під час частини застосувань на стегнах аплікатори не змогли фізично зафіксувати стрижень після потрібної кількості обертів. Інакше кажучи, зусилля для досягнення необхідного тиску виявилися надмірними, а сама конструкція — недостатньо ергономічною.
Щодо рівнів тиску, українські вироби загалом створювали значно вищі значення, ніж X8T. Для досягнення оклюзії тиск становив у середньому від 255 до 274 мм рт. ст. на руках і від 398 до 423 мм рт. ст. на стегнах. Але після завершення фіксації, коли аплікатор відпускав турнікет, тиск зростав до 500–600 мм рт. ст., що перевищує рекомендовані межі для тривалого застосування. Понад третина вимірювань перевищувала позначку у 500 мм рт. ст. У контрольній групі з X8T жоден показник не виходив за цей поріг: середній тиск перед зняттям становив лише 304 мм рт. ст. на руках і 367 мм рт. ст. на стегнах.
Важливим аспектом стала кількість обертів стрижня, необхідна для досягнення ефекту. Українські моделі потребували в середньому від двох до трьох обертів, тоді як X8T досягав тієї самої оклюзії після одного, максимум півтора обертів. Це має значення не лише для швидкості накладання, а й для механічної стабільності — чим більше обертів, тим вищий ризик зсуву або ослаблення фіксації. Саме з цим пов’язано декілька невдалих спроб закріплення Y&B: під час численних обертів стрижень міг зміститися настільки близько до трикутного замка, що його фізично неможливо було вставити у фіксатор.
Попри це, жоден турнікет після багаторазових використань не вийшов з ладу. Кожен виріб тестували по шістдесят разів (по тридцять на руки і стегна). SICH, DNIPRO і PULS зберегли функціональність, хоча в окремих місцях з’являлося незначне протирання ременів. Найгірші результати показав Yellow&Blue: вже після кількох десятків застосувань на ньому зафіксували розриви швів у місці кріплення стрижня, деформацію металевої пластини, ослаблення кліпси та відокремлення шарів тканини. Такі дефекти не призводили до повної втрати функцій, але ставили під сумнів можливість безпечного повторного використання.
Аналіз конструкції та висновки
Щодо ергономіки, дослідники відзначили низку деталей. Турнікети SICH, DNIPRO і PULS мали подібний дизайн — нееластичну стрічку шириною 3,8 см, металевий стрижень і гаково-петельну систему фіксації. Усі вони демонстрували надійну адгезію липучок, але мали певні недоліки: у SICH край ременя міг різати шкіру, DNIPRO та PULS мали невелику «слабину» — затягування починалося лише після часткового обертання стрижня. Проте всі три моделі залишалися функціональними навіть після десятків циклів. Для великого об’єму стегна липучки цих турнікетів часто виявлялися занадто короткими — у 39% випадків ремінь не досягав фіксувальної зони.
Найбільше критики дісталося турнікету Yellow&Blue. Його конструкція передбачала складну систему ременів із рухомою кліпсою та знімним стрижнем, що створювало ризики неправильного складання й втрати деталей. У польових умовах, де секунди мають вирішальне значення, подібна складність є неприйнятною. Додатково проблемою стала недостатня міцність швів та надмірне тертя ременя в системі перенаправлення, що ускладнювало натягування і знижувало початковий тиск.
У порівнянні з X8T, українські зразки поступалися у точності регулювання тиску. Американський турнікет використовує систему обертального регулятора (dial rotation), який забезпечує десять малих кроків за один повний оберт — це дозволяє плавно контролювати натяг і уникати стрибків тиску. Натомість традиційна система «windlass rod» має грубішу шкалу натягу, через що навіть невеликий додатковий оберт може підняти тиск на сотні міліметрів ртутного стовпа. Така різниця є критичною, особливо при тривалому застосуванні, коли надлишковий тиск може призвести до компресії нервів або ішемічних уражень тканин.
Загалом автори зробили висновок, що українські турнікети мають високий потенціал і відповідають основним функціональним вимогам, але потребують удосконалення. Найбільшими проблемами залишаються надлишковий тиск, недостатня довжина ременів для людей із великою окружністю стегон і окремі недоліки швів та кріплень. З точки зору інженерії, усі ці недоліки можна усунути відносно просто — подовження ременів, зміна кута натягу, посилення ниток та вдосконалення геометрії трикутних замків.
Попри недоліки, дослідження підтвердило, що базові конструкції SICH, DNIPRO та PULS є працездатними і можуть служити надійною основою для подальших розробок. Жоден із цих зразків не став нефункціональним після багаторазового використання, що свідчить про належну якість матеріалів. Y&B, навпаки, потребує повного редизайну: від вибору тканин до зміни системи фіксації.
Ця робота є першою міжнародною науковою оцінкою українських турнікетів. Її значення виходить далеко за межі лабораторії — вона створює основу для стандартизації вітчизняного виробництва й дає об’єктивну точку відліку для вдосконалення. Українські компанії вже продемонстрували здатність виробляти вироби, що за базовими характеристиками не поступаються світовим аналогам. Залишилося лише підвищити точність, повторюваність і комфорт застосування.
Наступним кроком має стати сертифікація турнікетів на міжнародному рівні та вдосконалення виробництва до стандартів TCCC.
Наукове дослідження Волл, Бюзінг і Джонас показує, що Україна має потенціал створювати не просто тимчасові рішення, а конкурентоспроможні медичні вироби міжнародного рівня. Турнікет — це не просто ремінь і стрижень, це технологічний інструмент, який рятує життя. І той факт, що українські моделі пройшли серйозні лабораторні випробування і довели свою дієвість, є беззаперечним свідченням розвитку нашої тактичної медицини. З урахуванням виявлених недоліків, подальше вдосконалення конструкцій дасть змогу створити український турнікет, який не поступатиметься жодному західному аналогу, що дозволить не лише забезпечити Збройні сили України якісним спорядженням, а й створити продукт, здатний конкурувати на світовому ринку.