Людині щойно сказали про загибель рідного. Ви поряд. Як реагувати? Що казати та як поводиться?
Перше, та найважливіше: будь-які реакції є нормальними реакціями. Будьте поруч. Нормалізуйте реакцію того, хто зараз переживає. Це може бути крик, істерика, сміх.
Запитуйте, чи Ви можете обійняти, чи потрібно щось, комунікуйте на рівні базових потреб. Будь-які переживання є нормальними у такому стані.
Як підтримати людину під час поховання рідного?
Будь-які ритуали допомагають впоратись з проживанням втрати. І під час процесу підготовки до похорон дійте на рівні чітких запитів: чим я можу допомогти? Що мені робити? Розприділіть навантаження, чітко визначіть, хто за що відповідає.
Така впорядкованість на рівні дій допомагає усім. Є відчуття того, що ми є поруч, ми підтримуємо. Тому що в цей процес, коли всі готуються до похорон, дуже складно говорити про переживання. Але підтримка існує на рівні дії. В мене є чітко визначена роль, що дає відчуття підтримки також іншим.
Як допомогти людині прийняти факт смерті рідного?
В прийнятті самої ситуації важливо слідкувати за двома процесами. Перший процес — який орієнтований на проживання втрати. І тут допомагають ритуали, певні традиції, певні пам’ятні дати. Другий момент — це орієнтування на життя та прийняття тих змін, які привнесла втрата.
Слідкуйте, чи надаєте Ви в своєму житті місце двом цим процесам. Коли Ви можете і посумувати, сходити на кладовище, а також навіть собі прописати, які зміни принесла втрата. Що Ви робите по-новому, а з чим Вам складно? До кого можете Ви звернутись за допомогою?
Проговорюйте. Тому що насправді час не лікує, а проходження поміж цих двох процесів — це проживання втрати, а також прийняття змін, які принесла втрата. І завжди намагайтеся спробувати щось нове, тому що це привносить в наше життя нові фокуси, ресурси і дає сили пережити втрату.
Якщо людина постійно говорить про померлого — чи підтримувати цю розмову?
Якщо людина постійно говорить про померлого — це може свідчити про ознаки поскладненого горювання. Що відноситься до поскладненого горювання? Це коли людина витісняє інші прояви життя і сфери життя і тільки сфокусована на спогади, на стосунки з померлим. І навіть в розмові Ви можете помічати, що про померлого людина говорить в теперішньому часі. Це якраз одна з визначних ознак того, що людина не прийняла втрату, і все її життя фокусується навколо тематики тієї людини, яку вона втратила. Коли Ви чуєте про це — важливо помічати та давати зворотній зв’язок. Але не переконуватиу тому, що людини більше немає..
Будьте поруч і скажіть: «Слухай, я чую, що ти говориш про нього як про живого, як про того, хто є. Як ти зараз? Що може тебе переключити? Що тобі може допомогти? Чим я тобі можу допомогти?»
Таким чином людина почне помічати, що в її житті є ще інші люди, з якими вона може взаємодіяти. Ви можете підтримати переживання, але не підтримуйте ось цю ілюзію.
«Я навіть не можу собі уявити, як зараз тобі може бути складно. Як тобі хочеться, щоб ця людина повернулася. Як ти говориш про ті часи, коли він був живий».
І таким чином Ви виконуєте дві функції. Ви одночасно підтримуєте людину, яка дуже сумує за померлим. З іншої сторони Ви дозволяєте тестувати реальність, в якій цієї людини вже немає. Але Ви можете сказати, що ці спогади завжди з нею, і вона може повертатися до них як до фотоальбому. Ви можете спільно переглядати, згадувати ті часи, але з розумінням того, що це є в минулому, до якого можна повертатися, але життя відбувається тут і тепер.
Людині не вдається прожити горе. Як допомогти?
Перший аспект — горювання є достатньо непростим процесом. І тут є дві такі можливі речі, які Ви можете зробити для своїх близьких. Це бути поруч, це тілесна взаємодія. Тому що переживання горя — воно дуже виснажує. І відповідно, коли ми є поруч, коли ми підтримуємо, коли ми обіймаємо, коли ми надаємо дозвіл проживати, ми можемо поруч плакати. Це дає таким чином дозвіл людині на горювання.
Бо дуже часто в нас в суспільстві є такі стереотипи — як потрібно триматися або відволікатися на роботу, або, навпаки, фокусування на самому траурі, що ти вже не можеш більше радіти або спілкуватися з кимось іншим. Якщо, наприклад, жінка втратила чоловіка.
І перше, як Ви можете підтримати — допомагайте людині знайти місце в її житті. Робіть це через питання: як я можу з тобою розділити? Можливо заплановувати датиу для сумісного ритуалу спогаду, відвідини кладовища тощо.
Інший момент — допомагайте людині повертатися до життя, бачити щось нове, отримувати нові емоції. Підтримайте її в дослідженні чогось нового, в побудові стосунків. І таким чином вона не зраджує пам’ять тій людині, яку втратила – таким чином вона живе. Це допомагає їй почувати себе краще. Підтримайте дозвіл — повертатися до життя, а не тільки горювати.
Як правильно підтримати дитину, коли вона пережила смерть близької людини? Що говорити?
Найчастіше дорослі з найкращим наміром допомогти дитині або її убезпечити — обирають не говорити дитині про те, що хтось помер, і застосовують такі фрази: він поїхав, вона полетіла, вона заснула, або вона десь, можливо, згодом колись повернеться.
Але діти, які втрачають близьких людей — вони відчувають. Тому що ми усі пов’язані. Ми відчуваємо інших. Навіть якщо ми цих людей не бачимо, вони десь на дистанції. І діти завжди відчувають, коли втрата відбулась.
Тільки потім найскладніше для них — переживати ситуацію невідомості. Бо вони бачать, що близькі сумні., можливо одягнені у якусь темну одежу. Або найгірше — коли дитину можуть відправляти кудись, не знаю, до дідуся, бабусі, до родичів — і нічого не говорять.
Таким чином додатковим навантаженням є ситуація невідомості, ситуація розлучення, що в подальшому може призвести до ускладнених наслідків горювання або нав’язливих страхів: засинати, літати, або що коли хтось кудись піде, то цієї людини може не стати. І може формувати нав’язливу тривогу.
А коли дитина боїться залишатися сама або відпускати когось із дорослих — тому незалежно від віку говоріть. Повідомте дитині, що втрата відбулась. Застосовуйте дуже чіткі, прості формулювання. Є певні вікові особливості, як дітям пояснити. Називайте речі своїм іменем: він, вона померла. Не полетіла, не поїхала, не заснула.
Таким чином це дозволить дитині запустити процес природних реакцій на втрату. І Ви зможете її підтримати в цьому і мінімізувати ймовірність ризику ускладнених наслідків.
Трагедія сталася на очах у Вашого знайомого. Як проговорити ситуацію, аби вона не мучила людину?
А якщо людина стала свідком загибелі когось — найчастішим, таким дуже поскладнюючим почуттям, яке може стати, знаєте, таким корком у дозволі прожити це — це почуття провини. Що якщо я бачив, що це відбувалося, я там був — то я начебто міг щось зробити, міг зарадити.
Тому, якщо кінцевим результатом була загибель — значить, я був бездіяльний, і десь в тому є моя провина.
Перший момент — проговоріть. Тому що дуже рідко, коли людина звернеться до Вас з цим. Вона буде мовчати, може себе картати.
Проговоріть цю фразу: «Ти не є винним». Тому що коли ми зустрічаємося з такого роду ситуацією — включаються наші реакції, коли сила впливу ситуації більша, аніж наша спромога з тим справитись. І найчастішою реакцією — це є реакція ступору. І людина нічого не робила не тому, що вона не хотіла, не могла, а тому що включилися її захисні механізми, які вберегли їй життя. І тому проговоріть, що ти не є винний або винна. І далі підтримуйте її в процесі проживання. Те, що вона бачила — це також може відноситися до процесу горювання..
Перше — зніміть ось це почуття провини, надайте підтримку в праві проживати емоції та горювати. Важливо бути поруч. І це допомагає пройти і впоратись з тим болем, який може приносити втрата.
Тож бережіть себе, будьте поруч і підтримуйте один одного.