У практиці надання першої допомоги за алгоритмом MARCH, велике значення має здатність вчасно розпізнати стан, що загрожує життю та негайно надати необхідну допомогу. У критичних ситуаціях життя постраждалих залежить від навченості та швидкості дій надання першої домедичної допомоги рятувальником.
Розвиток системи медичної допомоги Збройних сили Північноатлантичного альянсу призвів до поступової зміни підходу до надання допомоги пораненим на полі бою та створив умови для появи концепції тактичної бойової допомоги пораненим (TCCC).
Різновиди поранень
Аналіз причин загибелі військовослужбовців під час бойових дій показує, що значну кількість з них можна було б врятувати завдяки вчасному наданню першої домедичної допомоги. Медичні дані армії США показують, що після запровадження підготовки військовослужбовців з таккмеду, спостерігалося зниження летальних випадків з 14% (В’єтнам) до 7,4-9,4% (Ірак, Афганістан). Під час операцій підрозділами, де кожен військовослужбовець був навчений надавати допомогу відповідно до принципів ATCC (Pre-Aid Care) на полі бою, не було зафіксовано жодної превентивної смерті у поранених.
Близько 90 % смертей на полі бою відбуваються до того, як поранені потрапляють до медичних закладів. Основними причинами смерті поранених є масивна крововтрата (близько 80-90%). У 48% випадків
у ділянці тулуба, 31% – у верхніх та нижніх кінцівках і 21% – у шиї або паховій ділянці, де проходять основні кровоносні судини. Більшість поранень несумісні з життям (комбіновані поранення, важкі черепно-мозкові травми тощо), але кровотеча в кінцівках, напружений пневмоторакс, непрохідність дихальних шляхів можна усунути саме на полі бою. За умови вжиття відповідних заходів самодопомоги, взаємодопомоги та навичок солдата-рятувальника, кількість смертей на полі бою можна зменшити на 15-18%.
Необхідна швидкість реагування
При кровотечі з магістральних судин кінцівок (стегнова, плечова) поранений гине до 2 хв. (локалізація рани – ділянка плеча (пахвинна ямка) або стегна (пахова ділянка)). Причина смерті – швидка втрата значної кількості крові до 30% від загального об’єму.
При кровотечі із судин шиї (сонна артерія, яремна вена) смерть настає теж до 2 хв. (локалізація рани – ділянка шиї). Причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорка ним судин.
При кровотечі із судин голови поранений може загинути від декількох секунд до однієї години (локалізація рани – волосиста частина голови). Причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорка ним судин.
При зовнішній артеріальній кровотечі з ран передпліччя, гомілки чи тулуба смерть може настати до однієї години. Причини смерті – втрата значної кількості крові, розвиток шоку.
При виникненні непрохідності верхніх дихальних шляхів через перекриття прохідності верхніх дихальних шляхів уламками кісток, згустками, крові, шматками розірваних тканин, внаслідок западання язика за умови втрати свідомості (травма голови, шок) в положенні на спині поранений гине до 5 хв. Причина смерті – зупинка серця внаслідок недостатнього надходження кисню.
При раптовій зупинці серця внаслідок ударної хвилі, закритої травми грудної клітки, сильного стресу смерть настає через 5 хв. Причини смерті – зупинка діяльності серця і, як результат, припинення транспортування кисню до клітин.
При проникаючому пораненні грудної клітки смерть настає від 10-15 хв. до однієї години (локалізація рани – ділянка грудної клітки). Причини смерті – напружений пневмоторакс, виключення легені з боку поранення з акту дихання, втрата значної кількості крові.
Допомога у зоні “під вогнем”. Поранення при знаходженні рятувальника і пораненого під вогнем противника. Домедична допомога в червоній зоні надається тільки за розпорядженням командира, оскільки першочерговим є виконання бойового завданням.
Алгоритм MARCH:
Перш за все власна безпека: ми корисні доти, доки живі та не ушкоджені.
A– прохідність дихальних шляхів, наявність дихання
R– поранення грудної клітини / працездатність легень
С– циркуляція
Н– гіпотермія та черепно-мозкові травми
Літери алгоритму MARCH розташовані згідно статистичних даних загибелі бійців на полі бою – від найсмертоноснішого.
М (Massive bleeding) – масивна кровотеча
Масивні кровотечі зупиняються у червоній зоні (єдина дозволена маніпуляція). Потрібно перевірити наявність та якості накладання турнікету (можливо є необхідність дотягнути). Потрібно впевнитися у відсутності пульсу у кінцівці, на яку накладений турнікет, та відсутності витікання крові з рани (у жодному разі не на суглоби!). Якщо є змога, необхідно створити прямий тиск на місце поранення і почати тампонаду, пріоритетом є гемостатичні бинти, але якщо їх немає, то використовуйте звичайні. Гемостатичні засоби потрібно тримати під прямим тиском не менше 3 хвилин, звичайні бинти – від 10 хвилин. У разі правильного тампонування, якщо кров не просочується з рани, накладається тиснуча пов’язка. У разі неправильної тампонади, якщо кров активно просочується, необхідно дістати бинт з рани, та новим бинтом повторіть маніпуляцію.
При тампонаді з раніше накладеним турнікетом на кінцівки, повільно попускається турнікет: 1 оборот в 1 хвилину. І спостерігається відновлення кровотечі. У разі відновлення – необхідно знов закрутити турнікет, і в подальшому не вживайте жодних маніпуляцій. Якщо все пройшло успішно і тампонада працює, пульс на кінцівці має бути присутнім. Якщо він відсутній, запишіть час накладання бандажу, оскільки він виконує функцію турнікета; не намагайтеся його перемотати, людина може почати втрачати кров.
Бувають складніші види кровотечі – з шиї, вузлові, наприклад, пах і пахви. У такому випадку необхідно застосувати гемостатичні засоби, тампонаду або використовувати ITClamp (якщо рановий канал з рівними краями і не ближче одного сантиметра до ока при розсіченні на обличчі).
Статичні уламки в рані (які не рухаються) – не намагатися дістати.
Без надання допомоги смерть настає орієнтовно за три хвилини (в залежності від розміру ушкодженої судини)
A (Airway Management) – регуляція дихальних шляхів
Перевірити наявність дихання: якщо людина свідома і може говорити, переходьте на наступну букву алгоритму; якщо непритомна і не дихає, перевірте ротову порожнину шляхом висунення щелепи від себе (потрібно знаходиться за головою пораненого). Якщо дихання відновилося, встановлюється носовий повітропровід (зміни до протоколу). Якщо є обструкція, її необхідно прибрати з порожнини рота і після цього необхідне встановлення носового повітропроводу.
За відсутності назофарингальної трубки або відсутності можливості її використання (ушкодження обличчя) – необхідно усадити в зручне положення якщо поранений у свідомості. Якщо постраждалий без свідомості — стабільне бокове і постійний контроль дихання (у нормі 2–4 дихальних рухи за 10 с).
Без відновлення дихання людина помирає орієнтовно за п’ятнадцять хвилин (без кисню мозок здатен проіснувати близько десяти хвилин і на додаток залишок кисню у тканинах легень на момент зупинки дихання).
R (Respiration) – дихання
Необхідне вимірювання частоти та глибини дихання. Нормальна частота дихання у людини від 12 до 20 дихальних циклів (вдих-видих це один цикл)
Перевірка грудної клітини на наявність поранень. У разі виявлення – закривається тильною частиною долоні і після цього на видоху заклеюється оклюзійною наліпкою. Також, перед оглядом спини, необхідна перевірка цілісності тазу: м’яко стисніть крила тазу, якщо почули характерний звук крепітації (хрускіт снігу) – це ознака перелому тазу. В такому випадку за допомогою підручних засобів необхідно мобілізувати таз, та скористатися методом підняття людини на 30°, щоб оглянути спину (потрібно 2 особи). Заклеюється вихідний отвір, якщо він є. Знову потрібно заміряти частоту та глибину дихання. У разі відсутності проникаючих поранень, але присутності собачого дихання (швидкі не глибокі вдихи та видихи), розгляньте варіант закритого пневмотораксу.
Напружений пневмоторакс при вогнепальних та вибухових травмах є однією з основних причин смерті постраждалих, якій можна запобігти. При тренуванні напружений пневмоторакс швидко діагностується та піддається лікуванню за допомогою введення декомпресійної голки. Маніпуляцію пункції плевральної порожнини може виконувати не професійний медик. Це доволі не складна процедура, але така, що потребує навичок та відповідних знань.
C (Circulation) – циркуляція
Циркуляція – це дуже широка тема для медика, тому що тут, при необхідності, потрібно ставити внутрішньовенний доступ і вводити препарати/інфузії.
Необхідно визначити ознаки розвитку шоку, що є наслідком крововтрати.
Найпростішими методами швидкого визначення шоку внаслідок крововтрати є відсутність пульсу на променевій артерії і/або погіршення свідомості за відсутності травми голови.
На рівні бійця відбувається переоцінювання наданої раніше допомоги і закриваються дрібні поранення.
У разі наявності перелому, використовується шинування для імобілізації кінцівки на один суглоб вище за перелом і всі суглоби нижче за перелом.
Перевіряється пульс на периферії (руки/ноги).
Опіки. Незалежно від ступеня опіку, ви накриваєте місце опіку сухою марлевою пов’язкою і в жодному разі не використовуєте холодну воду – це збільшить ефект гіпотермії!
Травми очей, необхідно закрити пошкоджене око спеціальним щитком, за його відсутності ложкою або чимось що може допомогти захистити око від зовнішніх факторів та витікання, ні в якому разі не зав’язувати сухою пов’язкою без щитка!
Кишківник, якщо у пораненого кишки зовні живота, не потрібно намагайтеся засунути їх назад! Необхідно акуратно скласти у пакет та мобілізувати! Якщо краї рани рівні, і кишківник випав не в значній мірі – можете спробувати потрясти краї рани. Якщо все стало на місце, то закривається пов’язкою і постраждалий відправляється на евакуацію. У випадках поранення кишківника не можна вживати воду!
Н (Head injury / Hypothermia / Hypovolemia) – травма голови / гіпотермія / гіповолемія
Гіпотермія – це переохолодження людини, внаслідок втрати крові.
Необхідно постраждалого замотати термоковдрою. У разі тривалої евакуації, потрібне активне зігрівання: хімічними грілками, теплою водою у пляшках (обов’язково між шкірою пораненого та джерелом тепла має бути прошарок тканини, щоб не було опіку).
Черепно-мозкова травма буває двох типів: відкрита та закрита. Якщо візуально спостерігається уламок у голові постраждалого – необхідна фіксація уламку та термінова евакуація.
Про наявність закритої черепно-мозкової травми може свідчити ліквор з вух та носа, але найчастіше спостерігається посиніння на обличчі та за вухами потерпілого. У такому разі потрібно знерухомити голову потерпілого.
Наступним етапом надання медичної допомоги пораненому є застосування алгоритму PAWS
У принципі – на цьому все. На рівні звичайного бійця – це все, що Ви можете зробити. Подальшу допомогу повинен надавати медик.
Після закінчення надання допомоги, за відсутності свідомості, необхідно покласти пораненого в стабільне бокове положення.
Першоджерело: https://deployedmedicine.com