З моменту початку АТО в Україні налбуфін був включений до переліку препаратів, яким комплектуються військові аптечки. На теперішній час і досі аптечки Національної гвардії України комплектуються цим препаратом, хоча він є абсолютно недоцільним та небезпечним для використання на догоспітальному етапі. Однак зараз тенденція все ж прослідковується на зменшення використання та відповідно заміну налбуфіну у армійській медицині.
Опис
“Налбуфін” – являє собою знеболювальний засіб, який блокує передачу больових імпульсів у мозок людини, однак при цьому за рахунок седативної дії (заспокоєння діяльності нервової системи та зменшення збудження імпульсів у головному мозку) може призводити до перекриття дихальних шляхів і гіпоксії. Також цей препарат викликає залежність, схожу на морфійну чи опіоїдну, яка, в свою чергу, потребуватиме в подальшому також лікування.
На сайті Кокранівської бібліотеки, що представляє собою електронну базу даних з доказової медицини та містить систематичні дослідження різних галузей медицини та охорони здоров’я, представлені дослідження від 2013 року, яке взагалі ставить під сумнів дію “налбуфіну” у порівнянні з плацебо.
Виходячи з цього, можна припустити, що поранені під дією “налбуфіну” в якості седативного препарату просто не виказують зовнішніх ознак болю, але при збільшенні концентрації препарату у крові, відчуття болю лише посилюється.
Взаємодія з іншими опіатами
“Налбуфін” прибрали з військових аптечок ще й тому, що взаємодія з іншими опіатами призводить до великої кількості побічних чинників. Тож знеболення на перших етапах надання медичної допомоги “налбуфіном” призводить до того, що в подальшому вже на догоспітальному рівні немає змоги отримати належний знеболювальний ефект за рахунок того, що інші типові знеболювальні вже не діють за своїм прямим призначенням.
Продовження використання “налбуфіну” як засобу для знеболення надає не тільки обмежений ефект, але й створює додаткові ризики для постраждалих. Його здатність викликати залежність ускладнює процес реабілітації та лікування, а також створює ризик зловживання серед пацієнтів та медичного персоналу.
Альтернативи “налбуфіну“
На сьогодні існує низка препаратів, які демонструють більшу ефективність і безпеку у порівнянні з “налбуфіном”:
- “Фентаніл”: сильний опіоїдний анальгетик із швидкою дією, який використовується для знеболення при тяжких травмах та в умовах екстреної медицини. Він потребує обережного дозування через високу потенцію.
- Кетамін: знеболювальний засіб, що також діє як дисоціативний анестетик, зменшуючи відчуття болю без ризику пригнічення дихання. Його активно використовують на полі бою та у надзвичайних ситуаціях.
- Парацетамол та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): використовуються для помірного знеболення та мають значно менший ризик побічних ефектів.
Рекомендації щодо застосування налбуфіну
- Обмеження використання. “Налбуфін” доцільно застосовувати тільки у випадках, коли інші засоби недоступні, і за умови ретельного моніторингу стану пацієнта.
- Поєднання з іншими методами. Для зменшення залежності та підвищення ефективності варто використовувати мультимодальний підхід до знеболення. Наприклад, поєднання фармакологічних і немедикаментозних методів.
- Освітня робота. Медичний персонал має бути поінформований про ризики застосування “налбуфіну”, його побічні ефекти та взаємодії з іншими препаратами.
Довгострокові наслідки застосування “налбуфіну“
Свого часу була маса обурень спеціалістів з приводу комплектування армійських аптечок налбуфіном. Чому вони сталися, ці обурення? Ну, по-перше, розповсюджений міф про те, що існує больовий шок, і від цього больового шоку людина може померти. Легко знайти медичну класифікацію шоків та перевірити те, що больового шоку в цій класифікації немає. Тобто від болю людина не помирає. Вона може померти від крововтрати, від серцевої недостатності, дихальної недостатності і так далі, але від болю людина не вмирає. Біль – це як коротке замикання для свідомості, спалах, і свідомість виключилась, людина втратила свідомість – все.
Зараз і досі практикується неправильне використання налбуфіну, який по суті своїй є наркотичним препаратом. Тобто при тривалому застосуванні до нього розвивається звикання. Це перше.
Друге: його знеболюючий ефект не суттєвий, а його ефективність невисока.
Він не діє миттєво. Після вживання проходить 15-20-30 хвилин, коли починає відчуватися дія цього препарата.
Наступний момент: суттєва кількість випадків застосування налбуфіну супроводжується галюцинаціями. Це ще більш небезпечно, якщо забули бійця роззброїти повністю.
Наступний момент: від п’ятнадцяти до тридцяти відсотків випадків застосування цього препарату супроводжується нудотою і блювотою. Це особливо небезпечно буде, якщо все-таки боєць втратить свідомість, у нього трапиться блювота, а поруч з ним нікого не буде. Він банально захлинеться блювотними масами.
Наступний момент: як і будь-який наркотичний препарат, налбуфін пригнічує дихальний центр та пригнічує серцево-судинну систему. Тобто, припустимо, у пораненого поранення в грудну клітку, у нього пневмоторакс, йому важко дихати, а ми йому вколюємо препарат, який пригнічує йому дихання. Йому ще важче стає дихати. І те ж саме: поранений, у нього крововтрата, у нього знижується, природно, тиск, а ми йому вводимо препарат, від якого тиск знижується ще більше. Кому ми допомагаємо?
Крім того, через ризик пригнічення дихання, “налбуфін” може стати небезпечним для пацієнтів з уже наявними дихальними розладами, такими як бронхіальна астма чи хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ).
І останній момент: у випадку черепно-мозкової травми, а це контузії, , які доволі часто супроводжуються, наприклад, вибуховими ушкодженнями, налбуфін погіршує черепно-мозкову травму. Тобто він додатково “б’є” по головному мозку, погіршуючи стан постраждалого.
Залежність від “налбуфіну” створює додаткові труднощі для медичної системи. Пацієнти, які вже зазнали впливу цього препарату, часто стикаються з проблемами лікування хронічного болю, оскільки організм стає менш чутливим до знеболювальних засобів. Це ускладнює процес реабілітації і вимагає застосування складніших схем лікування.
Згідно з даних, що наведені у розслідуванні під назвою: “Налбуфінова ломка. Як опіат став одним з найбільш популярних лікарських засобів в Україні“, наведена інформація від наркологічних закладів, що до них поступають пацієнти, які мають залежність від “Налбуфіну”. Без досліджень і оцінок складно зрозуміти, хто найчастіше є його споживачем. Часто “Налбуфіном” зловживають люди, які не мали попереднього досвіду з психоактивними речовинами. За думкою експертів і враховуючи поточну ситуацію наведена інформація стосовно зловживання саме серед військових.
На 4 грудня 2024 року “Налбуфін”, на відміну від решти опіоїдних знеболювальних, не входить до “червоного рецепта”, Суспільне також подало запит до Держлікслужби. У відомстві відповіли, що в Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, вносить зміни та затверджує їх Кабінет міністрів. Відповідно, поки ліки з діючою речовиною “налбуфін” не увійдуть до нього, їх відпускають за звичайним рецептом.
“Налбуфін”, хоча і є поширеним засобом для знеболення в екстрених ситуаціях, має значні обмеження і ризики. Його використання повинно бути ретельно обґрунтоване, а медичний персонал – усвідомлювати всі потенційні наслідки. Альтернативні методи та препарати забезпечують не лише кращий знеболювальний ефект, але й значно вищий рівень безпеки для пацієнтів. Застосування “налбуфіну” повинно розглядатися як останній засіб, коли інші варіанти недоступні.