Як правильно і в якій послідовності надавати домедичну допомогу людині, яка її потребує? Коли ми побачимо постраждалого, який лежить, і ми розуміємо, що ми повинні йому надати допомогу, з чого ми починаємо?
З самого початку ми повинні оцінити обстановку і оглянути, чи безпечне місце перед усім для Вас. Це надважливий аспект того, що під час обстрілу надавати допомогу нелогічно.
Далі Ви підходите до постраждалого, звертайте увагу, чи є кровотеча. Якщо вона є, ми її зупиняємо. Якщо немає, ми підходимо і далі починаємо налагоджувати голосовий контакт. Таким чином ми можемо зрозуміти, чи людина у свідомості, чи ні. Починаємо звертатися до постраждалого здалеку: «Що з Вами сталося? Я можу Вам допомогти?» Якщо людина у свідомості, вона починає відповідати це є ознакою того, що вона жива, що в неї дихальні шляхи відкриті, прохідні, тобто все нормально.
Якщо під час звернення до постраждалого він не відповідає, підходьте ближче та торкаєтесь за плече. Таким чином ми налагоджуємо тактильний контакт, тобто реакція на голос та реакція на дотик.
Далі ми можемо ще перевірити реакцію на біль. Якщо не було жодної реакції, людина не зреагувала ні на голос, ні на дотик, ми можемо здавлювати трапецієподібний м’яз – він є досить болючим. Я якщо в цьому випадку потерпілий зовсім не реагує ні на що, значить робимо висновок відсутність свідомості.
Бачу, чую, відчуваю
Далі необхідно перевірити наявність дихання та відкрити дихальні шляхи: запрокинули голову та надати доступ у більшому об’ємі повітря до дихальних шляхів, звільняємо грудну клітку та перевіряємо кількість дихальних рухів за рахунок техніки «бачу, чую, відчуваю». Тобто ви кладете одну руку на чоло постраждалого, другу руку ви кладете на грудну клітку, на кінець грудної клітки, і нахиляєтесь до постраждалого. І при цьому ви дивитесь на свою руку, тобто ви бачите дихальні рухи. Якщо вони є, то що, коли людина дихає, грудна клітка піднімається, опускається. Ви чуєте вухом, бо ви нахилилися близько до постраждалого, і відчуваєте щокою подихи.
Так, ми рахуємо кількість дихальних рухів за 10 секунд. Рахуємо до 10: «101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110». Якщо за ці 10 секунд ви не відчули, не побачили, не почули жодного дихального руху, це означає, що людина не дихає. Також один дихальний рух він теж прирівнюється до нуля, тому що це міг бути такий якийсь останній спонтанний вдих чи видих, тобто він теж прирівнюється до нуля. У нормі потерпілий повинен дихати, 2-5 дихальних рухів за 10 секунд. Тобто ви порахували до 10, і за ці 10 секунд повинно бути 2-5 дихальних рухів. Якщо це так, це означає, що нічого страшного у людини немає. Коли буде більше ніж 5, це говорить про те, що людина жива, але дуже вірогідною є наявність якоїсь великої травми, можливо, про внутрішню кровотечу, можливо, пневмоторакс, шоковий стан.
Стабільне бокове положення
У той момент, коли ми перевірили наявність дихання за 10 секунд і ми побачили, почули, відчули 2-5 дихальних рухів за 10 секунд, це є нормою – нічого страшного з людиною не відбувається. Ми в такому випадку перекладаємо людину в стабільне бокове положення.
У такому стані в людини ніколи не западає язик. Якщо людина почне блювати, блювотні маси мимовільно будуть витікати, і вони не будуть перекривати дихальні шляхи. Перекладаємо людину в стабільне бокове положення і викликаємо швидку.
Якщо дихання відсутнє
Коли ми перевірили кількість дихальних рухів за 10 секунд, ми зрозуміли, що немає ніяких дихальних рухів, жодного ми не відчули, не побачили, не почули, тоді ми перевіряємо наявність пульсу. Якщо дихання є, пульс ми не перевіряємо, бо це нелогічно. Де ми перевіряємо пульс? Ми можемо перевіряти на променевій артерії, тобто на основі великого пальця. Якщо людина непритомна, то, в принципі, відразу перевіряйте на сонній артерії. Це місце знаходиться на два пальці нижче кута щелепи. Під час пульпації не треба рахувати час, потрібно просто відчувати пульс, або його відсутність. Якщо пульсу немає, дихання відсутнє, ми приступаємо до серцево-легеневої реанімації.
З чого ми починаємо серцево-легеневу реанімацію? Серцево-легенева реанімація включає в себе компресію грудної клітки і штучне дихання. Потрібно запам’ятати таке співвідношення: 30 до 2, тобто 30 натискань на грудну клітку, два вдохи; 30 натискань на грудну клітку, два вдохи. Це і буде покроковість нашої реанімації.
Техніка серцево-легеневої реанімації
Що ми робимо з самого початку? Ми вже визначили, що у постраждалого є прямі показання до серцево-легеневої реанімації. Нам потрібно покласти людину на тверду, рівну поверхню. Обов’язково це повинна бути тверда, рівна поверхня, не поверхня, яка пружинить, адже реанімація буде неефективна в цьому випадку. Не має значення, з якої сторони, чи справа, чи зліва, стаємо збоку постраждалого. Далі нам потрібно звільнити грудну клітку від одягу, щоб нічого не заважало: ніяких цепочок, ніяких змійок, нічого.
Далі нам потрібно визначити місце, конкретно, де ми будемо робити цю компресію грудної клітки. Одним із таких методів є правило трьох. Верхній палець однієї руки торкається ямки постраждалого, тобто кінця самої грудини. Нижній палець з другої руки стає на мечоподібний відросток, тобто відросток, де закінчується наша грудина безпосередньо під якою вже починається зона сонячного сплетіння. І третє – це буде точка, де буде ваша рука, тобто там, де ви будете конкретно давити.
Далі нам потрібно скласти руки у замок, що дозволяє при фізичному навантаженні, коли людина потіє, не ковзати, не зісковзувати руці з руки. Визначили місце, поклали руку і поклали на неї свою другу руку. Що важливо ще: качаємо нижньою частиною руки, не всією площею долоні, адже коли ви будете давити всією площею, є велика ймовірність, що ви будете ламати ребра.
Далі важливо, щоб ноги були прямі, тобто ноги не зігнуті ось так, а вони прямі. Ви стаєте над постраждалим, корпус виходить за постраждалого – це буде правильно. Руки прямі, які не згинаються в ліктях, і рука, якщо ви вже визначили місце, ви вже не відриваєте її від грудної клітки. Починаємо з 30 натискань.
Штучне дихання
Після 30 натискань нам потрібно зробити два вдохи. Для чого ми робимо 30 натискань? Для того, щоб струсити та завести серце. Нам потрібно натиснути з такою силою, щоб ми серце трошки стиснули і працювали замість нього, тому що воно зупинилося. Натискати потрібно з таким зусиллям, щоб грудина вгиналась приблизно на 5 см у дорослого, або на 1/3.
Робимо натискання 100-120 разів за хвилину. Тобто це, звичайно, дві натискання в секунду – це буде правильно. Зробили 30 натискань, далі ми повинні зробити два вдохи. Для того, щоб зробити два вдохи, нам потрібно запрокинути голову. Це є обов’язковий момент, тому що коли людина лежить рівно, у неї частково язик перекриває дихальні шляхи. Повітря входить, але з меншим об’ємом. Коли ми зробили запрокид, ми даємо можливість більшому об’єму повітря увійти в дихальні шляхи.
Ще один важливий момент: коли ви робите штучне дихання, обов’язково ви маєте себе захистити, тобто використовувати засоби індивідуального захисту. Це може бути плівка-клапан, це є різні маски, плівки, все, що є у наявності. Можливо є носова хустинка, серветка якась, маска, тобто все, що є, люба тканина, тобто те, щоб було бар’єром між рятувальником та постраждалим. Далі запрокидуємо голову, закриваємо ніс і щільно прилягаємо до рота постраждалого та робимо два вдохи.
Ми повинні перериватися не більше ніж на 5 секунд. Тобто ми за 5 секунд повинні зробити два повноцінних вдохи. І далі знову робимо компресію грудної клітки. Коли ми робимо два вдохи, ми приблизно повинні вдихнути 500-600 мл для дорослої людини повітря, тобто об’єм своїх легень. Ці вдохи повинні бути повноцінними, тобто для людини це буде вдих. Після цього, коли ви робите вдих, ви відразу дивитесь на грудну клітку, чи вона піднімається. Якщо ви правильно робите, грудна клітка повинна піднятися при цьому, бо якщо піднімається живіт, знайте, чи ви неправильно запрокинули голову, і ви просто вдуваєте повітря не у дихальні шляхи, а у шлунково-кишковий тракт. Це неправильно.
Повторюємо 5 таких циклів: 30 натискань, два вдохи; 30 натискань, два вдохи – так п’ять циклів. Після 5 циклів ми можемо перевірити наявність життєво важливих показників: наявність пульсу та наявність дихання. Допускаються зупинки не більше ніж на 5 секунд, тобто ми перевірили, немає — продовжуємо далі.
Коли потрібно припинити або не проводити СЛР
Коли ми качаємо, і в той момент ми відчуваємо хрускіт під руками, це не є показом до того, щоб реанімацію припинити. Це означає, що зламані ребро чи два ребра, але це не є показником для того, щоб припинити реанімацію. Це говорить лише про те, що треба розмістіть руку вище, нижче, і продовжувати реанімацію.
Коли ж ми можемо припинити реанімацію? Припиняємо реанімацію в тому випадку, коли:
- Приїхала швидка, і медики вже підійшли і сказали: «Все, далі працюємо ми». Це перший випадок.
- Постраждалий прийшов до тями. Він почав подавати ознаки життя, тобто почав дихати, з’явився в нього пульс.
- Повне фізичне виснаження. Існує ще таке поняття, як повне фізичне виснаження. Ви не можете качати тривалий час, якщо поруч нікого немає для підміни.
- Тактична ситуація не дозволяє цього робити: почався обстріл, вибух, щось на Вас валиться, падає, розумієте, що Вам загрожує щось – можете припинити реанімацію.
Розберемо не менш важливу сторону СЛР, а саме коли треба припинити, або ж відмовитись від СЛР
Однозначні критерії відмови від проводження СЛР:
- небезпека місця події або ж для самого рятувальника
- смертельні травми пацієнта (травматична декапітація)
- наявність спеціальних розпоряджень, DNR (Do Not Resuscitate), дотичне лише для країн з відповідним законодавством
Критерії для прийняття рішення про припинення СЛР: - асистолія впродовж 20хв під час ALS та відсутність зворотніх причин зупинки серця (https://t.me/pubmed_channel/110?single)
- зупинка серця з початковим нешоковим ритмом, коли ризик шкоди від СЛР, переважає будь-яку користь для пацієнта (нп. термінальний стан, важкі захворювання, які б продовжили страждання пацієнта)
Критерії які, виникають окремо (ізольовано), не повинні визначати припинення СЛР:
- ширина зіниць
- тривалість СЛР
- показник EtCO2
- супутні захворювання
- вихідний рівень лактату
- спроба суїциду
Дані критерії, можуть сильно відрізнятись від локальних протоколів прийнятих в одних чи інших регіонах/країнах, з різними системами EMS. Тому треба дотримуватись чинного законодавства та локальних протоколів вашого регіону.
Guidelines European Resuscitation Council (ERC)
Коли ми правильно провели реанімацію, нам вдалося людину врятувати, запустити серце, у неї з’явився пульс, ви бачите, що людина почала дихати, повноцінно дихає, ми тоді перевертаємо в стабільне бокове положення і ні в якому разі не залишаємо на самоті, чекаємо, поки не приїдуть медики.
Загальний алгоритм
Якщо ви підійшли, перевірили кількість дихальних рухів, дихальних рухів немає зовсім, тобто людина не дихає, жодного дихального руху за 10 секунд не побачили, не відчули, це означає, людина не дихає. Або один дихальний рух, він також прирівнюється до нуля. На даному етапі ми перевіряємо наявність пульсу.
І наступний етап – це виклик швидкої. Викликали швидку і приступаємо до реанімації. Тобто:
- Зупинка критичної кровотечі.
- Перевірка, відкриття дихальних шляхів і перевірка дихальних рухів за 10 секунд.
- Якщо немає дихальних рухів, перевіряємо наявність пульсу і приступаємо до реанімації.
Якщо Ви запам’ятаєте оцю правильну послідовність дій і зробите правильно, тобто не будете від одного етапу перестрибувати до іншого, то маєте всі шанси на те, що врятуєте постраждалого.